«Тихо свічка мерехтить...на долонці зерничко лежить...»

 День пам'яті жертв голодоморів – щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Голодомор – це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу шляхом створення штучного масового голоду, щоб упокорити українців та остаточно ліквідувати український спротив режиму.

23 листопада у бібліотеці-філії №30 пройшла виставка-реквієм «Тихо свічка мерехтить...на долонці зерничко лежить...», присвячена вшануванню пам’яті загиблих жертв голодомору.

Бібліотекарка Юлія Романенко розповіла слухачам, що спланована повна конфіскація врожаю зернових та всіх інших харчових продуктів у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах: від сотень тисяч загиблих у 1932-му, до мільйонів в 1933-му роках. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору.

Загалом у 1932-1933 роках від голоду померли 10,5 мільйона українців. Найбільше постраждали колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих.

Глава уряду радянської України ще у червні 1932 року визнав, що голод зумовили надмірні побори, які не залишали селянам нічого їстівного. Він писав про це Сталіну. У критичній ситуації, що склалася, вихід із кризи полягав у перегляді надмірних квот і наданні допомоги селянам, які голодували. Проте очільники Союзу в Москві не зробили ні першого, ні другого. Навпаки, в серпні 1932 року влада видала сумнозвісний закон «Про п’ять колосків», який карав розстрілом «розкрадання» колгоспного майна, а таким вважалися навіть підібрані в полі кілька колосків.

Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не просто навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. Лише після оголошення незалежності України почалося розслідування масштабів цієї трагедії.

Увазі відвідувачів було пропоновано ознайомитись з матеріалами та літературою, представленими на виставці: Р. Конквест «Жнива скорботи», «Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів», «1933: «І чого ви ще живі?»», «Голодний хліб», І. Нагаєвський «Історія Української держави двадцятого століття» та ін.

Співробітник бібліотеки висловила надію, що представлена виставка-реквієм допоможе читачам краще пізнати ті трагічні події в історії нашого народу, зрозуміти цінність людського життя. На жаль, трагедія Голодомору є у сімейному минулому кожного сучасного українця. Нашим спільним обов’язком є передати пам’ять про це наступним поколінням.