Едіт Іва Егер «Вибір»

Читачка філії №30 Олександра Шевельова рекомендує до прочитання книгу Едіт Іва Егер у співавторстві з Есме Шволл Вайганд «Вибір» Прийняти можливе. Переклад з англійської Христина Радченко «Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося»

Це написано на обкладинці книги Едіт Егер «Вибір». Можна прийняти, можна заперечувати, але не задуматись неможливо, якщо все ж важливо: як жити, що залишити, кого опікати та як стримувати свою байдужість та зменшувати відчуття «штучності» самого життя в сучасних реаліях (а вони були гіршими впродовж всієї цивілізації), тобто , як жити – жити! Для себе виділила три майже окремі книги (хоча книга цілісна, безумовно). Це одночасно автобіографічна книга, історична а ще терапевтична. Авторка, будучі психологінею, докторкою, розповідаючи про своє життя, та описуючи свої сеанси з людьми, які потребували її уваги, як психотерапевта, дає можливість кожному через книгу, хто читає, спробувати розкривати особисті проблеми, та допомогати собі.

Як люди стають нелюдями? Якщо все приймати, то можна залишитись «планктоном» (на жаль, таких багато, це ті, які виконали наказ та переступили визнані кордони України принісши з собою біль, жахіття війни вкотре на територію України). Сильні не завжди приймають все, що сталося. Тому був і є сьогодні опір фашизму, і знову боротьба та мрії за краще майбутнє, спроби жити сьогодні, кожного дня.

Я ні в якому разі не ставлю під сумнів цей вислів, скоріше ділюсь думками, які поглинають, щоб знайти свою опору. Ця книга написана людиною, яка прийняла свою страшну долю і десь в таємних закутках пам’яті, душі змогла зберігати себе, пам’ять про рідних, пестити волю та жагу до життя, щоб залишитися людиною, гідною ЛЮДИНОЮ. Вижити в Аушвіці, пройти через інші жахливі табори та випробування, відчути після визволення ті ж самі огидні види насильства та нерівного ставлення до себе – це змогла Едіт Егер. Вижити і почати не нове життя, а продовжити жити заради себе, заради інших людей, яким можна допомогти відновити себе.

« Не зважаючи на фізичну кривду, я хочу їй сподобатись, як завжди. Від її зневажливої гримаси мені болить сильніше, ніж через розірвані мочки вух….

- Я загнивала тут, поки ти на волі, ходила до школи, в театр, - каже вона…

Дівчина зиркнула на мене своїми холодними гострими очима. В них немає співчуття. В них немає нічого, крім люті…» (стор. 67).

Жага до життя у двох молодих дівчин; але одна змогла залишитися живою, коли фізичне тіло майже вмерло, а інша стала неживою людиною, продовжуючи дихати, ходити, говорити.

Цю книгу взяла в філії № 30 Одеської бібліотеки для дорослих (є й дитячий відділ). Можливо, більшості важко читати сьогодні такі книги. Я ж не вагалася, коли мені запропонували. Якщо потрібні більш радісні книги можна переглянути відгуки, які раніше писала на книги, наприклад, Дмитра Кешелі (сміялася вголос і є аудіокнига, яку читає автор), Доржа Бату. Але сьогодні саме ця книга «Вибір» надала мені сили триматися. Дякую.