«Портфель Жванецького»

90 років тому народився Жванецький Михайло Михайлович. Його життя пов’язане з нашим містом і він назавжди залишиться у памяті одеситів.
Бібліотекарь Вікторія Соловйова запросила до «літературного кабінету» бібліотеки – філії №30 познайомила читачів з фактами життя цієї яскравої особистості.
Народився 6 березня 1934 року у Одесі в родині лікарів.
Навчався і закінчив у 1956 році Одеський інститут інженерів морського флоту.
У період навчання в інституті він серйозно захопився художньою самодіяльністю і навіть організував власний театр мініатюр під назвою «Парнас-2». Проект став дуже популярним в Одесі концерти завжди відвідували безліч людей.
У 1963 році познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру мініатюр, а у 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературної частини.
У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав понад 300 мініатюр і монологів.
Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію.
Своє особисте життя артист не любив афішувати, а на питання про дітей завжди віджартовувався. Достовірно відомо лише про дружину сатирика Наталію та сина Дмитра.
Наприкінці 2019 року у Жванецького було діагностовано рак, у жовтні 2020-го він заявив про припинення публічних виступів. Помер 6 листопада 2020 року у віці 86 років.
В Одесі існує бульвар Жванецького, пам’ятники самому гумористу і його улюбленцю, коту Морису. Він «Почесний громадянин Одеси»
Михайло Жванецький залишив по собі образ людини з портфелем. Багато книжок написаних за життя сатиричних, про наше сонячне місто, про людей які тут живуть. Ними зачитуються вже не одне покоління читачів, адже гумор потрібен у всі часи. Можиливо, що у найтемніші хвилини нашого життя сміх допомагає витримати і підняти голову.

«Збережемо дивосвіт Землі»,

Коли буде зрубане останнє дерево,
коли буде отруєна остання річка,

коли буде спійманий останній птах, –
тільки тоді ви зрозумієте, що гроші не можна їсти.
Мудрість індіанського народу.
Щороку 3 березня мешканці планети Земля святкують Всесвітній день дикої природи. Цей день нагадує нам про гостру потребу посилити боротьбу зі злочинністю проти дикої природи та зменшенням чисельності видів, що викликані діяльністю людини. Напередодні, 2 березня, в бібліотеці-філії №30 пройшов ековернісаж «Збережемо дивосвіт Землі», присвячений сучасним проблемам охорони природних багатств.
Бібліотекар Юлія Романенко розповіла слухачам, що вперше це молоде свято відзначили у 2013 році. З цього часу день дикої природи регулярно нагадує нам про вразливість світу фауни та флори та нагальну потребу в його захисті. Адже в іншому випадку дика природа просто буде знищена. Нажаль, проблема збереження довкілля загострюється з кожним роком.
Дата 3 березня має величезне значення для захисту дикої природи, адже саме в цей день в 1973 році була прийнята Конвенція СІТЕС, яка забороняла нелегальну торгівлю дикими тваринами, яким загрожує повне знищення.
В той самий час сотні видів цінних тварин, серед яких леопарди, амурські тигри, сніговий барс, білий кит та багато інших перебувають на межі зникнення. Про цю проблему треба говорити, привертати до неї увагу можновладців, щоб протидіяти знищенню дикої природи.
Бібліотекарка представила відвідувачам книги про дику природу та ії мешканців: Дж. Даррелл «Балакучий згорток», Є. Гуцало «Сім’я дикої качки», енциклопедія для допитливих
«Наша планета», Л. Стішовська «Про що говорять тварини» та ін.
Відвідувачі з цікавістю познайомилися із запропонованими книгами та матеріалами виставки, дізналися багато нової пізнавальної інформації.

Відлик…24.02…»

24 лютого 2024 виповнюється друга річниця повномаштабної війни.

В бібліотеці-філії №30 пройшла патриотична година до цієй дати. Інформаційни стенди «Війна крізь нас. Відлик…24.02…» були представлени у чорно-білому кольорах, у надії на те що після чорної смуги обов’язково наступить біла.
Бібліотекарі Тетяна Херсун і Вікторія Соловйова обговорили з читачами останні події, а також всі поділилися своїми враженнями як українці впоралися з жахом, панікою та невідомим майбутнім.
Інформативна презентація була поділена на два тематичних блоки:
1.Війна у цифрах (скільки місяців, тижнів, днів, годин триває війна; скільки повітряних тривог пролунало в Україні за 2 роки війни; скільки днів провели школярі в укритті; скільки людей виїхали та стали внутрішньопереміщеними особами та інші цифри війни з фото).
2. Головні етапи подій та які бойові дії велися за кількома операційними напрямками.
Усі відвідувачі вшановували пам’ять загиблих хвилиною мовчання!
24 лютого 2022 року ми запам’ятаємо назавжди. Скільки б часу не минуло, події цих часів для кожного українця назавжди відіб’ються в пам’яті.

«Світлана Талан майстер «реальних історій»

21 лютого у «Обласному центрі соціально-психологічної допомоги» для ВПО з інвалідністю, за адресою вул. Червона, 11, пройшла літературна зустріч «Світлана Талан майстер «реальних історій». Захід був проведений бібліотекою-філією № 30, відповідно до пункту7 протокольного доручення, наданого Одеським міським головою Геннадієм Трухановим.
Бібліотекар Юлія Романенко розповіла слухачам про відому сучасну письменницю Світлану Талан. Світлана Талан – українська письменниця, яка працює в жанрі «реальні історії». У її творів завжди гостра соціальна тематика, а головний персонаж незмінно сильна духом жінка, якій доводиться переживати і злети, і падіння. На даний момент Світлана Талан автор понад десятка книг, які популярні не тільки в Україні, а й за кордоном.
Наприкінці нашої літературної зустрічі бібліотекарі пригостили слухачів смаколиками. Захід пройшов у теплій, затишній атмосфері.

"А все-таки вона обертається!"

"Шляхами історії

 11 лютого у бібліотеці-філії №30 пройшов інформаційний компас "Шляхами історії" до 140-річчя від дня народження видатного українського історика, педагога, історіографа, архівіста Наталії Полонської-Василенко.

Наталія Дмитрівна − одна з провідних представниць в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць в області історії Запоріжжя та Південної України. Її дослідження стали одним із джерел розвитку української історичної науки. Перша жінка приват-доцент Університету святого Володимира у Києві, член Наукового товариства імені Шевченка, академік Української Вільної Академії наук та паризької Міжнародної Академії наук.

Бібліотекар Ірина Смірнова розповіла відвідувачам, що Наталія Полонська-Василенко мала велике та непросте життя, присвятивши весь свій талант справі служіння українській науці. Вона пережила дві світові війни, репресії й еміграцію.

Її перу належать близько 200 наукових праць з археології, історії України й Української Церви, спогади про громадських і наукових діячів. Вона є автором посібника «Історико-культурний атлас з російської історії з пояснювальним текстом». Але своєю головною працею Наталія Дмитрівна вважала написання та доведення до читацької аудиторії величезної монографії − славнозвісної двотомної «Історії України». Перший том був виданий у 1972 р., а другий − вже після смерті авторки − у 1976 р.

Не менш цікавими є й інші її роботи – фундаментальні історичні дослідження, праці, присвячені історії Православної церкви в Україні, численні мемуарні та біографічні нариси про українських діячів науки і культури.

Наталія Полонська-Василенко належить до плеяди визначних людей, творчість яких витримала випробування часом і вже повертається до українського читача.

майстер-клас з виготовлення валентинки з кольорового паперу.

 Наближається 14 лютого – день закоханих. Тому бібліотека - філія №30 не може пройти осторонь, не розповів своїм маленькім читачам про цей день.

День святого Валентина – свято, яке щорічно визначається 14 лютого. У цей день прийнято дарувати символічні листівки «Валентинки», які висловлюють любовь та дружбу, щирість та повагу до друзів або близких людей.

Напередодні цього свята, 10 лютого бібліотекарі Тетяна Херсун та Вікторія Соловйова провели майстер-клас з виготовлення валентинки з кольорового паперу.

У ході майстер-класу діти не тільки робили святкові валентинки, а ще й дізналися історію виникнення цього свята та як святкують цей день у різних країнах світу.

Від чергової теплої зустрічі , корисно та цікаво проведенного часу діти пішли додому з своіми валентинкамі, які зможуть подарувати своїм близькім людям.

«Життя як подвиг на славу науки».

До дня народження Д. І. Менделєєва, філософа від хімії та інших точних наук, 8 лютого у бібліотеці філії №30 для дітей шкільного віку, відбулася година цікавих повідомлень «Життя як подвиг на славу науки».
Библіотекарі Тетяна Херсун та Вікторія Соловйова у два заходи розповіли учням про життя та творчість видатного вченого.
Дмитро Іванович Менделєєв(1834-1907) – великий учений-енциклопедист, хімік, фіик, технолог, геолог і навіть метеоролог. У числі найбільш відомих відкриттів – періодичний закон хімічних елементів.
У 1855 р. Дмитра Менделєєва призначають старшим вчителем природничих наук у Сімферопольській чоловічій гімназії. Пропрацювавши тут менше року він переїжджає в Одесу, де влаштовується працювати викладачем в ліцеї.
У 1859 р. Дмитро Іванович був відряджений у Німеччину. Там він займався вивченням капілярних рідин, а також видав кілька наукових статей на різні теми. У 1861 р. Менделєєв публікує підручник «Органічна хімія», за що отримує Демидівську премію. Вже у 30-річному віці він став професором, а через кілька років йому довірили очолити кафедру.
На власному прикладі геній довів: щоб стати науковцем, слід мати неймовірну цікавість до життя, впертість і гострий розум. Менделєєв був обраним членом багатьох академій наук, іноземних наукових товариств. На його честь названо кратер на Місяц, підводний хребет в Північному Льодовитому океані, астероїд а також елемент № 101 – менделевій.
Діти з уважністю слухали бібліотекарів, дізнававшись багато цікавого.

Артуро Перес-Реверте "Шкіра для барабана" Відгук

Бібліотекар Ніна Федорівна Удалова рекомендує…
"Шкіра для барабана" письменника Артуро Перес-Реверте не схожа на класичний детектив. Це скоріше дуже глибокий, проникливий роман із вкрапленням детективної історії. Головна тема роману: спроба відокремити зло від добра, але кожен із героїв вирішує цю проблему на власний розсуд.
Ця книга про Іспанію, про її душу, про релігійність її мешканців, про таїнство католицької меси, про любов до Бога, про обов'язок і віру, про спокусу. Церква у романі показана зсередини, з усією несправедливістю, жадібністю, продажністю, але водночас автор стверджує, що є і чесні священики і істина та правота лежать на їхньому боці. Саме вони є латаною-перелатаною шкірою для барабана, який розносить по всьому світу славу Господу.
Головному герою роману, священику спеціального відділу Ватикану, доручено таємно провести розслідування загадкової справи, про яку Папа Римський не хоче сповіщати світську владу.
Святому отцю Лоренцо Куарію доведеться знайти відповідь на складне питання: чи може будівля церкви вбивати людей, які загрожують їй знищенням. Після перевірки даних з'ясовується, що церква справді існує і в ній загинули дві людини. Отцю Лоренцо належить дізнатися, що відбувається у старовинній будівлі і знайти хакера, який зумів проникнути в мережу Ватикану і надіслав повідомлення самому Папі Римському.
У романі є цікаві любовні лінії. Кохання між чоловіком і жінкою буває одночасно прекрасним перетворюючим почуттям, але може і призвести до трагічного фіналу.
Книга подобається тим, що в ній є інформація для роздумів, справляє враження і вишуканий стиль автора. Вона торкається споконвічних питань віри та її відсутності, життя і смерті, любові та ненависті, молодості та старості, пороку та чесноти і змушує замислитися над ними.
Я люблю книги цього автора і багато прочитала його творів, його книги люблять неквапливість читання, змушують задуматися, з них дізнаєшся багато нового, цікавого. Книги Переса-Реверте варто прочитати!

"Втрачена пам'ять".

27 січня в багатьох країнах світу відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Таким чином світова спільнота вшановує багато мільйонів євреїв, ромів і представників інших меншин, які під час Другої світової війни віддали життя за свою національність.

До цієї скорботної дати в бібліотеці-філії №30 була проведена година жалоби "Втрачена пам'ять".
Бібліотекарка Юлія Романенко розповіла присутнім, що символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Із 1941 року до вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводилися військовими і поліцією окупаційної нацистської влади. Близько півтора мільйона євреїв знищено нацистами на території нашої країни. Це – чверть усіх жертв Голокосту.
До Одеси Голокост прийшов восени 1941 року, коли територію від Дністра до Південного Бугу окупували румунські війська. Під час румунської окупації в Одесі та області було знищено понад 250 000 євреїв.
Напочатку 1990-х років у Прохорівському сквері, в тому самому місці, де в 1941 році починалася «дорога смерті» одеських євреїв і циган до таборів знищення, почав створюватися меморіал пам'яті жертв Голокосту.
Тоді було встановлено пам'ятний знак. Пізніше до нього додалася «Алея Праведників миру» з деревами, кожне з яких висаджено на честь одеського жителя, що ховав і рятував євреїв. Пам'ятник жертвам Голокосту в Одесі роботи скульптора Зураба Церетелі було відкрито у 2004 році.
Ця трагедія є однією з найстрашніших в історії людства. Вона не повинна повторитися. Але пам'ять про мільйони невинно загублених людей житиме завжди. Про цю трагічну сторінку історії розповідають інформаційні матеріали та книги, представлені на виставці.
Наприкінці заходу всі відвідувачі вшанували пам'ять жертв Голокосту хвилиною мовчання.

Шевченківська галерея